Карл Мартелл: краткая биография, реформы и деятельность. Военная реформа Карла Мартелла. Карл Мартелл – краткая биография

Карл Мартелл: краткая биография, реформы и деятельность. Военная реформа Карла Мартелла

Карл Мартелл: краткая биография, реформы и деятельность. Военная реформа Карла Мартелла. Карл Мартелл – краткая биография

В VII–VIII вв. на обломках бывшей Западной Римской империи существовало несколько германских государств. Центром каждого из них выступал племенной союз. Например, это были франки, которые со временем стали французами. С появлением государства там начали править короли из династии Меровингов.

Однако этот титул недолго смог продержаться на вершине власти. Со временем влияние перешло к майордомам. Сначала это были старшие сановники, управляющие дворцом Меровингов.

С ослаблением королевской власти эта должность стала главной в государстве, хотя короли остались и существовали параллельно с новыми властителями франков.

Происхождение

Пипин Геристальский из династии Каролингов был майордомом с 680 по 714 год. Он имел трех сыновей, младшим из которых был Карл Мартелл. Два старших отпрыска Пипина умерли раньше своего отца, и поэтому в стране остро встал династический вопрос.

От старшего сына престарелый правитель имел внука, которого звали Теодоальдом. Именно ему решил передать престол Пипин, опираясь на мнение своей честолюбивой жены Плектруды.

Она была настроена резко против Карла по той причине, что тот был рожден от другой женщины.

Когда отец скончался, Карла посадили в тюрьму, а править начала Плектруда, которая формально была регентшей при малолетнем сыне. Карл Мартелл недолго томился в темнице. Ему удалось сбежать, после того как в стране вспыхнули беспорядки.

Беспорядки в стране

Недовольные франки не хотели видеть деспотичную Плектруду на троне и объявили ей войну. Первая их попытка закончилась поражением в местечке рядом с современным городом Компьень в Пикардии. Один из предводителей восставших по имени Теодоальд предал их и перешел на сторону врага.

Тогда в стане франков появился новый лидер – Рагенфред. Он был избран майордомом Нейстрии. Военачальник решил, что в одиночку ему не справиться, и заключил союз с фризским королем Радбором. Объединенная армия осадила Кельн, который был резиденцией Плектруды.

Та спаслась только тем, что откупилась за счет больших богатств, накопленных во времена ее супруга Пипина.

Борьба за власть

Именно в этот момент из тюрьмы сбежал Карл Мартелл. Ему удалось собрать вокруг себя большое число сторонников, которые не хотели видеть на троне ни одного из остальных претендентов. Сначала Карл попытался одолеть Радбора, однако в сражении потерпел неудачу.

Быстро собрав новое войско, молодой военачальник настиг другого соперника – Рагенфреда. Тот находился в современной Бельгии. Бой случился у нынешнего городка Мальмеди. Далее последовала очередь правителя Австразии Хильперика, который заключил союз с Рагенфредом.

Победа позволила Карлу набраться влияния и сил. Он убедил Плектруду отойти от власти и передать ему казну отца. Вскоре мачеха, из-за которой началась междоусобица, тихо умерла.

В 718 году Карл Мартелл окончательно утвердился в Париже, однако ему еще предстояло подчинить себе остальных франкских феодалов.

Расширение границ

Пришло время направить оружие на юг. Правитель Нейстрии Рагенфред объединился с Эдом Великим, правившим в Аквитании. Последний перешел Луару вместе с армией басков, для того чтобы помочь союзнику. В 719 году произошло сражение между ними и Карлом, которому удалось одержать победу. Рагенфред бежал в Анжер, где правил до самой смерти еще несколько лет.

Эд признал себя вассалом Карла. Оба согласились поставить на королевский трон слабого Хильперика. Тот вскоре умер, а на его место встал Теодорих IV. Он во всем слушался майордома и не представлял собой угрозы для амбициозного франка.

Несмотря на победы в Нейстрии, окраины государства продолжали существовать автономно от центральной власти. Так, например, в Бургундии (на юго-востоке) властвовали местные епископы, не слушавшие приказов Парижа.

Причиной беспокойства были еще германские земли, где в Алемании, Тюрингии и Баварии негативно относились к майордому.

Реформы

Для того чтобы укрепить свою власть, майордом решил изменить порядки в государстве. Первой оказалась бенефициальная реформа Карла Мартелла, проведенная в 30-е годы. Она была необходима для укрепления армии. Первоначально франкские войска формировались из ополчения или городских отрядов. Проблема заключалась в том, что для содержания крупной армии у власти просто не хватало средств.

Причины реформы Карла Мартелла заключались именно в этом дефиците военных специалистов в случае конфликта с соседями. Теперь мужчины, отправлявшиеся в поход вместе с майордомом, получали за свою службу земельный надел. Чтобы сохранить его, им было необходимо регулярно отвечать на призывы сюзерена.

Бенефициальная реформа Карла Мартелла привела к тому, что франкское государство получило крупное боеспособное войско из хорошо оснащенных солдат. Подобной системы не было у соседей, благодаря чему они стали крайне уязвимыми перед государством майордома.

Смысл реформы Карла Мартелла в землевладении затронул собственность церкви. Секуляризация позволила увеличить надел светской власти. Именно эти конфискованные угодья перешли к тем, кто служил в армии. У церкви забрали лишь излишки, например, угодья монастырей остались в стороне от передела.

Военная реформа Карла Мартелла позволила увеличить количество конницы в войске. Бунтующие феодалы с небольшими наделами больше не угрожали трону, так как были к нему крепко привязаны. Все их благосостояние зависело лояльности к власти. Так появилось новое важное сословие, которое стало центральнообразующим в последующие средние века.

В чем смысл военной реформы Карла Мартелла? Он хотел не только увеличить число зависимых феодалов, но и убрать из войска неспособных крестьян. Вместо армии они теперь попадали в собственность к землевладельцам: графам, герцогам и т. д.

Таким образом, началось закрепощение крестьян, которые раньше были по большей части свободными. Они получили новый статус бесправных вслед за тем, как потеряли свое значение в войске франков.

В дальнейшем феодалы (и малые, и крупные) будут жить за счет эксплуатации труда подневольных крестьян.

Смысл реформы Карла Мартелла – это переход к классическому средневековью, где все в обществе – от нищего до правителя – существует в рамках четкой иерархии. Каждое сословие было звеном в цепочке взаимоотношений.

Едва ли франки в тот момент догадывались, что создают порядок, который просуществует сотни лет, но тем не менее так и случилось.

Плоды этой политики покажутся уже очень скоро, когда потомок Мартелла – Карл Великий – назовет себя императором.

Однако до этого еще было далеко. На первое время реформы Карла Мартелла усилили центральную власть Парижа.

Но с десятилетиями стало ясно, что подобная система является отличной почвой для начала раздробленности государства франков.

При Мартелле же центральная власть и феодалы средней руки получали взаимную выгоду – расширение границ и труд закрепощенных крестьян. Держава стала обороноспособнее.

Для каждой сферы жизни разрабатывалась новая реформа Карла Мартелла. Таблица хорошо показывает, что изменилось в государстве франков при его правлении.

Реформы Карла Мартелла

РеформаЗначение
Земельная (бенефициальная)Дача земли в обмен на военную службу у майордома. Зарождение феодального общества
ВоеннаяУвеличение армии, а также конницы. Ослабление роли крестьянского ополчения
ЦерковнаяСекуляризация церковной земли и передача ее государству

Германская политика

В середине правления Карл решил заняться устройством германских пределов своей державы. Он занимался тем, что строил дороги, укреплял города и всюду наводил порядок.

Это было необходимо для оживления торговли и восстановления культурных связей между различными племенными союзами Западной Европы. В эти годы франки активно колонизируют долину реки Майн, где прежде жили в основном саксы и другие германцы.

Появление лояльного населения в этом регионе позволило усилить контроль не только над Франконией, но и над Тюрингией и Гессеном.

Слабые германские герцоги иногда пытались заявить о себе как о независимых правителях, но военная реформа Карла Мартелла изменила баланс сил.

Феодалы Алемании и Баварии терпели поражения от франков и признавали себя их вассалами. Многочисленные племена, только что включенные в государство, оставались язычниками.

Поэтому священники франков старательно обращали неверных в христианство, чтобы те чувствовали себя одним целым с католическим миром.

Вторжение мусульман

Тем временем главная опасность для майордома и его государства заключалась вовсе не в германских соседях, а в арабах.

Это воинственное племя уже столетие захватывало все новые земли под сенью новой религии – ислама. Уже пал Ближний Восток, Северная Африка и Испания.

Вестготы, жившие на Пиренейском полуострове, терпели поражение за поражением, и в конце концов отступили к границам с франками.

Впервые арабы появились в Аквитании в 717 году, когда там еще правил Эд Великий. Тогда это были единичные набеги и разведка. Но уже в 725 году были взяты такие города, как Каркасон и Ним.

Все это время Аквитания являлась буферным образованием между Мартеллом и арабами. Ее падение привело бы к совершенной беззащитности франков, так как завоевателям было сложно пройти Пиренейские горы, а вот на холмах они чувствовали себя гораздо увереннее.

Военачальник (вали) мусульман Абд ар-Рахман в 731 году решился собрать войско из самых разных племен, подчиненных халифатом за последние годы. Его целью был город Бордо на атлантическом побережье Аквитании, который славился своими богатствами.

Войско мусульман состояло из разных испанских варваров, подчиненных арабами, египетских подкреплений и больших мусульманских частей.

И хотя тогдашние источники разнятся в оценке количества исламских солдат, можно предположить, что этот показатель колебался на уровне 40 тысяч вооруженных мужчин.

Недалеко от Бордо войска Эда дали бой противнику. Он закончился печально для христиан, они потерпели тяжелое поражение, а город был разграблен. В Испанию потекли караваны мавров с добычей.

Впрочем, мусульмане не собирались останавливаться, и вновь после небольшой передышки пошли на север. Они дошли до Пуатье, но тамошние жители имели хорошие защитные стены.

Арабы не решились на кровопролитный приступ и отошли к Туру, который взяли с гораздо меньшими потерями.

В это время разбитый Эд бежал в Париж, чтобы просить помощи в борьбе против захватчиков. Теперь пришло время проверить, в чем смысл военной реформы Карла Мартелла. Под его знамена встало множество солдат, верно служащих в обмен на земельные наделы.

В основном призывались франки, но также были собран
ы различные германские племена, находившиеся в зависимости от майордома. Это были баварцы, фризы, саксы, алеманны и т. д. Причины реформы Карла Мартелла оказались как раз в желании собирать крупные армии в самый ответственный момент.

Эта задача была выполнена в кратчайшие сроки.

Абд ар-Рахман в это время награбил огромное количество трофеев, из-за чего его войско получило обоз, который крайне замедлял продвижение армии. Узнав о намерении франков войти в Аквитанию, вали приказал отойти к Пуатье. Ему казалось, что он успеет подготовиться к решающему сражению.

Битва при Пуатье

Здесь два войска встретились. Ни Карл, ни Абд ар-Рахман не решались нападать первыми, и накаленная обстановка сохранялась целую неделю. Все это время продолжались малые маневры – противники пытались найти для себя лучшую позицию. Наконец, 10 октября 732 года арабы решились атаковать первыми. Во главе конницы стоял сам Абд ар-Рахман.

Организация войска при Карле Мартелле включала в себя замечательную дисциплину, когда каждая часть войска действовала так, словно это было одно целое.

Бой между двумя сторонами был кровопролитным и поначалу не давал преимущества ни тем, ни другим. К вечеру небольшой отряд франков прорвался окольным путем к лагерю арабов.

Там хранилось огромное количество добычи: деньги, драгоценные металлы и другие важные ресурсы.

Мавры в составе мусульманского войска почувствовали неладное и отошли в тыл, пытаясь выбить оттуда пришедших из ниоткуда неприятелей. В месте их соединения с арабами появилась брешь. Основная армия франков под руководством Мартелла своевременно заметила это слабое место и атаковала.

Маневр стал решающим. Арабы были разделены, а часть из них окружена. В том числе и военачальник Абд ар-Рахман. Он погиб, пытаясь прорваться обратно в свой лагерь. К ночи две армии разошлись.

Франки решили, что на второй день они окончательно добьют мусульман. Однако те поняли, что их кампания проиграна, и в темноте ночи незаметно снялись со своих позиций.

При этом они оставили христианам огромный обоз награбленного добра.

Причины победы франков

Битва при Пуатье решила исход войны. Арабы были изгнаны из Аквитании, а Карл, наоборот, усилил здесь свое влияние. Свое прозвище «Мартелл» он получил именно за победу при Пуатье. В переводе это слово означает «молотобоец».

Победа была важна не только для его личных амбиций. Время показало, что после этого поражения мусульмане больше не пытались дальше проникнуть в Европу. Они остановились в Испании, где правили до XV века. Успехи христиан – это еще одни последствия реформы Карла Мартелла.

Сильное войско, которое он собрал, не могло появиться на основе старых порядков, существовавших при Меровингах. Земельная реформа Карла Мартелла дала стране новых способных солдат. Успех был закономерным.

Смерть и значение

Реформы Карла Мартелла продолжались, когда тот скончался в 741 году. Его похоронили в Париже, выбрав местом упокоения одну из церквей аббатства Сан-Дени. У майордома осталось несколько сыновей и успешная держава. Его мудрая политика и удачные войны позволили франкам чувствовать себя уверенно в окружении самых разных соседей.

Через несколько десятилетий его реформы дадут самый заметный результат, когда его потомок – Карл Великий – провозгласит себя императором в 800 году, объединив большую часть Западной Европы. В этом ему помогли нововведения Мартелла, в том числе то самое феодальное сословие, заинтересованное в укреплении централизованной власти.

Источник: https://4u-pro.ru/obrazovanie/karl-martell-kratkaya-biografiya-reformi-i-deyatelnost-voennaya-reforma-karla

Карл Мартелл: коротка біографія, реформи і діяльність. Військова реформа Карла Мартелла

Карл Мартелл: краткая биография, реформы и деятельность. Военная реформа Карла Мартелла. Карл Мартелл – краткая биография

У VII-VIII ст. на уламках колишньої Західної Римської імперії існувало кілька німецьких держав. Центром кожного з них виступав племінний союз. Наприклад, це були франки, які з часом стали французами. З появою держави там почали правити королі з династії Меровінгів.

Однак цей титул недовго зміг протриматися на вершині влади. Згодом вплив перейшло до майордомом. Спочатку це були старші сановники, керуючі палацом Меровингов.

З ослабленням королівської влади ця посада стала головною в державі, хоча королі залишилися і існували паралельно з новими володарями франків.

походження

Піпін Герістальскій з династії Каролінгів бувмайордомом з 680 по 714 рік. Він мав трьох синів, молодшим з яких був Карл Мартелл. Два старших сина Піпіна померли раніше свого батька, і тому в країні гостро постало династичний питання.

Від старшого сина старий правитель мав внука, якого звали Теодоальдом. Саме йому вирішив передати престол Піпін, спираючись на думку своєї честолюбної дружини Плектруда.

Вона була налаштована різко проти Карла з тієї причини, що той був народжений від іншої жінки.

Коли батько помер, Карла посадили в тюрму, аправити початку Плектруда, яка формально була регентшею при малолітньому синові. Карл Мартелл недовго нудився в темниці. Йому вдалося втекти, після того як в країні спалахнули заворушення.

Заворушення в країні

Незадоволені франки не хотіли бачити деспотичнуПлектруда на троні і оголосили їй війну. Перша їхня спроба закінчилася поразкою в містечку поряд з сучасним містом Компьень в Пікардії. Один з ватажків повсталих на ім'я Теодоальд зрадив їх і перейшов на бік ворога.

Тоді в таборі франків з'явився новий лідер – Рагенфред. Він був обраний майордомом Нейстрии. Воєначальник вирішив, що поодинці йому не впоратися, і уклав союз з фризька королем Радбором. Об'єднана армія взяла в облогу Кельн, який був резиденцією Плектруда.

Та врятувалася лише тим, що відкупилася за рахунок великих багатств, накопичених за часів її чоловіка Пипина.

Боротьба за владу

Саме в цей момент з в'язниці втік КарлМартелл. Йому вдалося зібрати навколо себе велику кількість прихильників, які не хотіли бачити на троні жодного з інших претендентів. Спочатку Карл спробував здолати Радбора, проте в битві зазнав невдачі.

Швидко зібравши нове військо, молодий воєначальник наздогнав іншого суперника – Рагенфреда. Той перебував у сучасній Бельгії. Бій стався у нинішнього містечка Мальмеді. Далі пішла черга правителя Австразии Хільперіка, який уклав союз з Рагенфредом.

Перемога дозволила Карлу набратися впливу і сил. Він переконав Плектруда відійти від влади і передати йому скарбницю батька. Незабаром мачуха, через яку почалася міжусобиця, тихо померла.

У 718 році Карл Мартелл остаточно утвердився в Парижі, проте йому ще треба було підпорядкувати собі інших франкських феодалів.

розширення меж

Прийшов час направити зброю на південь. Правитель Нейстрии Рагенфред об'єднався з Едом Великим, який правив в Аквітанії. Останній перейшов Луару разом з армією басків, для того щоб допомогти союзникові. У 719 році відбулася битва між ними і Карлом, якому вдалося здобути перемогу. Рагенфред втік до Анже, де правил до самої смерті ще кілька років.

Ед визнав себе васалом Карла. Обидва погодилися поставити на королівський трон слабкого Хільперіка. Той незабаром помер, а на його місце встав Теодорих IV. Він у всьому слухався майордома і не уявляв собою загрози для амбітного франка.

Незважаючи на перемоги в Нейстрии, околиці держави продовжували існувати автономно від центральної влади. Так, наприклад, в Бургундії (на південному сході) панували місцеві єпископи, які не слухали наказів Парижа.

Причиною занепокоєння були ще німецькі землі, де в Алеманнія, Тюрінгії та Баварії негативно ставилися до майордом.

реформи

Для того щоб зміцнити свою владу, майордомвирішив змінити порядки в державі. Першою виявилася бенефіціальна реформа Карла Мартелла, проведена в 30-і роки. Вона була необхідна для зміцнення армії. Спочатку франкские війська формувалися з ополчення або міських загонів. Проблема полягала в тому, що для утримання великої армії при владі просто не вистачало коштів.

Причини реформи Карла Мартелла полягали самев цьому дефіциті військових фахівців в разі конфлікту з сусідами. Тепер чоловіки, які вирушали в похід разом з майордомом, отримували за свою службу земельний наділ. Щоб зберегти його, їм було необхідно регулярно відповідати на заклики сюзерена.

Бенефіціальна реформа Карла Мартелла привела дотому, що франкское держава отримала велике боєздатне військо з добре оснащених солдатів. Подібної системи не було у сусідів, завдяки чому вони стали вкрай уразливими перед державою майордома.

https://www.youtube.com/watch?v=0unDCKC7H7A

Сенс реформи Карла Мартелла в землеволодінніторкнувся власність церкви. Секуляризація дозволила збільшити надів світської влади. Саме ці конфісковані угіддя перейшли до тих, хто служив в армії. У церкви забрали лише надлишки, наприклад, угіддя монастирів залишилися в стороні від переділу.

Військова реформа Карла Мартелла дозволилазбільшити кількість кінноти в війську. Бунтівники феодали з невеликими наділами більше не загрожували трону, так як були до нього міцно прив'язані. Всі їх добробут залежав лояльності до влади. Так з'явилося нове важливе стан, яке стало центральнообразующім в наступні середні століття.

У чому сенс військової реформи Карла Мартелла? Він хотів не тільки збільшити число залежних феодалів, а й прибрати з війська нездатних селян. Замість армії вони тепер потрапляли у власність до землевласникам: графам, герцогів і т. Д.

Таким чином, почалося закріпачення селян, які раніше були здебільшого вільними. Вони отримали новий статус безправних слідом за тим, як втратили своє значення в війську франків.

Надалі феодали (і малі, і великі) будуть жити за рахунок експлуатації праці підневільних селян.

Сенс реформи Карла Мартелла – це перехід докласичного середньовіччя, де все в суспільстві – від жебрака до правителя – існує в рамках чіткої ієрархії. Кожне стан було ланкою в ланцюжку взаємин.

Чи франки в той момент здогадувалися, що створюють порядок, який проіснує сотні років, але тим не менше так і сталося.

Плоди цієї політики здадуться вже дуже скоро, коли нащадок Мартелла – Карл Великий – назве себе імператором.

Однак до цього ще було далеко. На перших порах реформи Карла Мартелла посилили центральну владу Парижа. Але з десятиліттями стало ясно, що подібна система є відмінною грунтом для початку роздробленості держави франків. При Мартелле ж центральна влада і феодали середньої руки отримували взаємну вигоду – розширення меж і праця закріпачених селян. Держава стала обороноздатності.

Для кожної сфери життя розроблялася нова реформа Карла Мартелла. Таблиця добре показує, що змінилося в державі франків при його правлінні.

Реформи Карла Мартелла

реформазначення
Земельна (бенефіціальна)Дача землі в обмін на військову службу у майордома. Зародження феодального суспільства
ВійськоваЗбільшення армії, а також кінноти. Послаблення ролі селянського ополчення
ЦерковнаСекуляризація церковної землі і передача її державі

німецька політика

В середині правління Карл вирішив зайнятисяпристроєм німецьких меж своєї держави. Він займався тим, що будував дороги, зміцнював міста і всюди наводив порядок.

Це було необхідно для пожвавлення торгівлі та відновлення культурних зв'язків між різними племінними союзами Західної Європи. У ці роки франки активно колонізують долину річки Майн, де колись жили в основному сакси та інші германці.

Поява лояльного населення в цьому регіоні дозволило посилити контроль не тільки над Франконией, а й над Тюрінгією і Гессеном.

Слабкі німецькі герцоги іноді намагалися заявитипро себе як про незалежних правителів, але військова реформа Карла Мартелла змінила баланс сил.

Феодали Алеманнія і Баварії терпіли поразки від франків і визнавали себе їх васалами. Численні племена, тільки що включені в державу, залишалися язичниками.

Тому священики франків старанно звертали невірних в християнство, щоб ті відчували себе одним цілим з католицьким світом.

вторгнення мусульман

Тим часом головна небезпека для майордома ійого держави полягала зовсім не в німецьких сусідів, а в арабів.

Це войовниче плем'я вже сторіччя захоплювало все нові землі під покровом нової релігії – ісламу. Уже упав Близький Схід, Північна Африка та Іспанія.

Вестготи, які жили на Піренейському півострові, зазнавали поразки за поразкою, і в кінці кінців відступили до кордонів з франками.

Вперше араби з'явилися в Аквітанії в 717 році, коли там ще правил Ед Великий. Тоді це були поодинокі набіги і розвідка. Але вже в 725 році були взяті такі міста, як Каркасон і Ним.

Весь цей час Аквітанія була буфернимосвітою між Мартеллом і арабами. Її падіння призвело б до досконалої беззахисності франків, так як завойовникам було складно пройти Піренейські гори, а ось на пагорбах вони відчували себе набагато впевненіше.

Воєначальник (вали) мусульман Абд ар-Рахман в 731році зважився зібрати військо з самих різних племен, підлеглих халіфатом за останні роки. Його метою було місто Бордо на атлантичному узбережжі Аквітанії, який славився своїми багатствами.

Військо мусульман складалося з різних іспанських варварів, підпорядкованих арабами, єгипетських підкріплень і великих мусульманських частин.

І хоча тодішні джерела різняться в оцінці кількості ісламських солдат, можна припустити, що цей показник коливався на рівні 40 тисяч озброєних чоловіків.

Недалеко від Бордо війська Еда дали бій противнику. Він закінчився сумно для християн, вони зазнали тяжкої поразки, а місто було розграбоване. В Іспанії потекли каравани маврів з видобутком.

Втім, мусульмани не збиралися зупинятися, і знову після невеликого перепочинку пішли на північ. Вони дійшли до Пуатьє, але тамтешні мешканці мали хороші захисні стіни.

Араби не наважилися на кровопролитний напад і відійшли до Туру, який взяли з набагато меншими втратами.

В цей час розбитий Ед втік до Париж, щобпросити допомоги в боротьбі проти загарбників. Тепер прийшов час перевірити, в чому сенс військової реформи Карла Мартелла. Під його прапори встало безліч солдатів, вірно службовців в обмін на земельні наділи.

В основному призивалися франки, але також були зібрані різні германські племена, що знаходилися в залежності від майордома. Це були баварці, фризи, сакси, алеманни і т. Д. Причини реформи Карла Мартелла виявилися якраз в бажанні збирати великі армії в найвідповідальніший момент.

Це завдання було виконано в найкоротші терміни.

Абд ар-Рахман в цей час награбував величезнакількість трофеїв, через що його військо отримало обоз, який вкрай уповільнював просування армії. Дізнавшись про намір франків увійти в Аквитанию, вали наказав відійти до Пуатьє. Йому здавалося, що він встигне підготуватися до вирішального бою.

Битва при Пуатьє

Тут два війська зустрілися. Ні Карл, ні Абд ар-Рахман не наважувалися нападати першими, і напружена обстановка зберігалася цілий тиждень. Весь цей час тривали малі маневри – противники намагалися знайти для себе кращу позицію. Нарешті, 10 жовтня 732 року араби зважилися атакувати першими. На чолі кінноти стояв сам Абд ар-Рахман.

Організація війська при Карла Мартелла включала всебе чудову дисципліну, коли кожна частина війська діяла так, наче це було одне ціле. Бій між двома сторонами був кровопролитним і спочатку не давав переваги ні тим, ні іншим. До вечора невеликий загін франків прорвався обхідним шляхом до табору арабів. Там зберігалося безліч видобутку: гроші, дорогоцінні метали та інші важливі ресурси.

Маври в складі мусульманського військавідчули недобре і відійшли в тил, намагаючись вибити звідти прийшли з нізвідки ворогів. У місці їх з'єднання з арабами з'явилася пролом. Основна армія франків під керівництвом Мартелла своєчасно помітила це слабке місце і атакувала.

Маневр став вирішальним. Араби були розділені, а частина з них оточена. У тому числі і воєначальник Абд ар-Рахман. Він загинув, намагаючись прорватися назад до свого табору. До ночі дві армії розійшлися.

Франки вирішили, що на другий день вони остаточно доб'ють мусульман. Однак ті зрозуміли, що їх кампанія програна, і в темряві ночі непомітно знялися зі своїх позицій.

При цьому вони залишили християнам величезний обоз награбованого добра.

Причини перемоги франків

Битва при Пуатьє вирішила результат війни. Араби були вигнані з Аквітанії, а Карл, навпаки, посилив тут свій вплив. Своє прізвисько «Мартелл» він отримав саме за перемогу при Пуатьє. У перекладі це слово означає «молотобоєць».

Перемога була важлива не тільки для його особистихамбіцій. Час показав, що після цієї поразки мусульмани більше не намагалися далі проникнути в Європу. Вони зупинилися в Іспанії, де правили до XV століття. Успіхи християн – це ще одні наслідки реформи Карла Мартелла.

Сильне військо, яке він зібрав, не моглоз'явитися на основі старих порядків, що існували при Меровингах. Земельна реформа Карла Мартелла дала країні нових здатних солдатів. Успіх був закономірним.

Смерть і значення

Реформи Карла Мартелла тривали, коли тойпомер в 741 році. Його поховали в Парижі, вибравши місцем упокоєння одну з церков абатства Сан-Дені. У майордома залишилося кілька синів і успішна держава. Його мудра політика і вдалі війни дозволили франкам відчувати себе впевнено в оточенні самих різних сусідів.

Через кілька десятиліть його реформи дадуть найпомітніший результат, коли його нащадок – Карл Великий – проголосить себе імператором в 800 році, об'єднавши більшу частину Західної Європи.

В цьому йому допомогли нововведення Мартелла, в тому числі те саме феодальний стан, зацікавлена ​​в зміцненні централізованої влади.

Источник: https://uk.trendexmexico.com/obrazovanie/83085-karl-martell-kratkaya-biografiya-reformy-i-deyatelnost-voennaya-reforma-karla-martella.html

Поделиться:
Нет комментариев

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.